Але, братани, я вчора таке прикольне пригода підкидав. Закладки, бошки, марки – все було на висоті!
Так от, зранку я прокинувся з таким кіром життєвим, що аж бридко. Цілий тиждень здер від праці на одній сигареті, але цього разу вирішив змінити ситуацію. Їду на виставку мистецтв, а там буде все, що треба – море коноплі, зелья та забагато бомби. Ідея перебувати у стані відруба була просто неймовірна.
Вдягся я круто – кепка, величезні сонцезахисні окуляри та широка рубашка з написом "Наркоман комік". Так, братишка, вдягнувся, як справжній бородатий наркоман.
Прибув на виставку, і вже одразу почув, що тут буде вечірка на повну катушку. Заходжу всередину і бачу – вся толпа ще з дірками в тілі від вечірніх пригод. Тут і марки, і бошки, і закладки – краснісінько гуляють попарно. Ну, подумав я собі, треба розшевелити людей, щоб голову закружило від забави. Підійшов до локації зі сміхом і почав уліткувати незнайомців.
Один тип таки виглядав як наркоман. Одягнутий в білі штани, які зовсім не прикривали його нижню половину, та в червону рубашку з піратським черепом. Людилося, що він вмер від недостатку сонця. Але, як я зрозумів згодом, це був лише його стиль одягу.
- Вітаю, мій друже! – закричав я з усього горла. – Ти тут, щоб попарити свою голову сміхом?
Тип поковиркався та відповів:
- Привіт, мандрівнику сміху! Точно, що саме роблю. А ти? Звідки прийшов, цей аматор веселощів?
А я йому:
- Так-то тільки завітав з мого підвідомого світу. Мене звуть наркоман комік, і я всюди, де весело.
Тут наш ведучий оголосив, що починається сценка, в якій головними героями будуть мистецтво та марихуана. Щоб привернути увагу, я взяв сигарету та запалив її. Вважаю це таким своєрідним символом вибуху сміху. У руках у мене пливла гаряча кава, яку я посипав коноплею. Запаривсь вона, шо бошки летіли в розлогім сюжеті. Це був мій шоу! Усі з задоволенням дивилися.
Після вистави я зійшов з сцени і спробував закінчити свою закладку. Але тут на мене наскакує хлопець зі стайлішними та кривулями бровами.
- А як тобі наша вистава, нарко-клоуне? – кинув мені він. – Ти її зісрал на всю аудиторію!
А я засварив його:
- Що ти шеймишся, чувак? Я входив у роль наркомана коміка і робив свою справу. Це крута справа, зрозуміло?
Такі справи, братани, бувають з нашими справами. Ще наслідки бувають. Ось цей хлопець, наркодилер, гасив мені божевільну перемогу над репутацією. Просто фарбував мене в світлий колір. Щось типу: "Дивіться, як цей нарко-клоун залишився без роботи!"
Але я не здався. Пішов до нього і склав йому гортань на пішість. Недільник-то він втримався. Закинув пару фраз про те, як він хороший репродуктивний орган і може показати себе на всіх сторонах. Опинився його кайф: "О, наркоман комік, поціновує тілесні насолоди моїх вистав!". Чудово, сміх на сцені протягом 10 хвилин. А потім я відчепив його штани та попросив віншувати мені мою репутацію.
Він злагодився, і ми знову повернулися на виставку, де всі сиділи, шо відрублені та мундирні від мого шоу. Продовжили знов шеймити, але вже з іронією від наших подій. До мене йшла неприцьержена.
- Оце тобі чесний пропозицію, чуваче, – каже вона. – Ми проводимо акцію "Сміх у всіх сферах життя". Давай братимемо у тебе хороші шоу на вулиці, на території виставки. Що скажеш?
І я відповідаю:
- Зате коли я буду робити шеймить, тоді буду спати в отрубі. Давай, гарна пропозиція. Нехай сміх змінює світ.
Таким чином, я зустрів старого знайомого, який мене оцінює. Чули гарну музику, познайомилися з багатьма цікавими людьми. Дуже класно було бути на тій виставці. Адже для мене, як для наркомана коміка, це був справжній наркотик для душі.
Бля, ребят, слушайте, я сегодня такой историю накатать хочу, что вам пиздец снесет крышу! Все дело было летом, когда целый день сидеть дома и дрочить под одеялом уже надоело. И тут мне в голову пришла идея: "Да хуй с ним, давай по канавам поездим на авто Васьки, а лучше на дрифт поднимемся! Может там и закладки будут и анаша, и можно будет дунуть, пока мухоморы не съела!"
Ну, я, конечно, подумал, что на бензин денег нет, а Васька кроме как на ментовской закладке ничего не катает. Пришлось позвонить своему старому другу Мишке, который занимается подобными вещами. Он скинул мне адрес одного киллера, который занимается продажей кодеина, снега и всяких других радостей для души.
Я, блять, туда поехал, думал, что меня там кидала ждет, но в итоге все оказалось норм. Киллер сказал, что у него есть много интересных вещей, и я выбрал пару закладок кодеина, чтобы попасть в кайф хоть один раз в жизни. И знаете, что? Этот мудак еще и мухоморы предложил, типа, натуральный наркотик, нарисовал какие-то пиздатые картинки и сказал, что можно космос забивать на них.
В общем, я забрал свои пакетики с закладками и мухоморами, наехал на дом к Ваське, где уже собрались наши пацаны. Все были в предвкушении адреналина и приключений, но никто не знал, что у меня в рюкзаке лежат настоящие сокровища. Ага, я имел ввиду закладки и мухоморы, думайте о чем хотите!
Как только поехали на дрифт, я достал свои закладки и предложил всем попробовать. Васька на первом месте согласился, он вообще безбашенная тема, всегда готов рискнуть. Начал он с дунуть мои закладки и, блять, глаза его загорелись, он стал смеяться и агриться одновременно. Весь дрифт стал для него настоящим космосом, словно он летает на хрен знает чем!
Когда пришла моя очередь, я тоже не стал анашу откладывать и дунул изо всех сил. В голову полезла какая-то муть, словно я оказался в параллельной реальности. Я видел, как машина Васьки крутится и дымится, словно она летит на другой планете. Это было просто охуенно, ребят, словами не передать!
А еще в рюкзаке лежал мой снег, который я решил попробовать после закладок. Как только началась суета с рулем, я достал свою зеленую пачку и подумал: "Что может быть лучше, чем посмотреть на весь этот снег и попасть в кайф?".
Но, блять, не тут-то было! Как только я плюнул в носок этот белый порошок, у меня глаза на лоб полезли, руки дрожать начали, а мурашки по всему телу побежали. Блять, такого кайфа я в жизни не получал, это была просто охуенная капля счастья! Весь дрифт искрился, словно мы все стали героями фильма "Форсаж"!
Но, как это обычно бывает, все хорошее быстро кончается. Наша группа врезалась в другую машину, когда Васька попытался сделать еще один дрифт. Хорошо, что никто серьезно не пострадал, но Васька, бедняга, оказался в больнице с переломами. Теперь он ходит с косыми ногами, ага, настоящий дрифтер!
В общем, ребятки, все, что я хочу вам сказать, это то, что не стоит забывать о мере во всем.